ПОЛА́МЛЕНИЙ, а, е, розм., рідко. Те саме, що пола́маний. Поламлені карнизи, побиті вікна, пошпугована мазка, облуплені стовпи — все виглядало непривітним та страшним (Мирний, III, 1964, 305); Міцно спала на поламленому кріслі прачка Явдоха (Вас., І, 1959, 338).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 60.