ПОЛАКО́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до полакува́ти. Різьблений меблевий гарнітур, полакований під колір слонової кістки.., доповнювався книжковою шафою з томиками Мопассана, Генрі, Діккенса… (Грим., Незакінч. роман, 1962, 106); Готове пюре розливають в скляні або жерстяні полаковані зсередини банки, герметично закупорюють і стерилізують (Укр. страви, 1957, 297); // у знач. прикм. З притаманною всім селюкам цікавістю обмацувала [Ольга] полаковані школярські лави (Кач., II, 1958, 31); // полако́вано, безос. присудк. сл. Чуб йому блищав по обидва боки проділу, немов його було полаковано (Мик., II, 1957, 61).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 58.