ПОКІ́РНЕНЬКО, розм. Присл. до покі́рненький. Харитін поклонився покірненько й подякував за честь (Н.-Лев., III, 1956, 9).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 25.