ПОКРОКУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док.

1. Почати крокувати. Підкрутивши вуса, випнувши груди, Романюка поважно покрокував до клубу (Гончар, Партиз. іскра, 1958, 14); Він пиховито підвів голову й покрокував.. далі (Шовк., Інженери, 1956, 324).

2. Крокувати якийсь час.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 52.