ПОКРИШИ́ТИСЯ, ри́шиться, док. Розділитися, роздрібнитися на маленькі частинки. — Павло відібрав [у Гринька] ковбасу та по зубах, та по зубах! Ковбаса груба, тверда, а однако [однак] покришилася на дрібні шматочки (Март., Тв., 1954, 339); // Видалитися частинами. Мені вже зуби всенькі покришились, Зостались темнії пеньки… (Крим., Вибр., 1965, 124).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 50.