ПОКРИТОНАСІ́ННИЙ, а, е. Належний до вищих квіткових рослин, у яких насінний зачаток міститься у зав’язі. Позитивну роль бору в ембріологічних процесах у покритонасінних рослин до цього часу спостерігали тільки на гомостильних рослинах (Бот. ж., X, 3, 1953, 8); // у знач. ім. покритонасі́нні, них, мн. Відділ вищих квіткових рослин, у яких насінний зачаток міститься у зав’язі. Останній тип [маточкових] звичайно називають покритонасінними (бо насіння утворюється в плоді), або квітковими (є квітка) (Практ. з систем. та морф. рослин, 1955, 59).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 49.