ПОКРИ́ВЛЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до покриви́ти. Чоловіки.. мало не всі плоскогруді, кахикають, мізерні, брудно-бліді, замучені при верстаті, коліна від сидні покривлені (Л. Укр., IV, 1954, 211); Матрос схопився за замок, але він висів одімкнутий, трохи покривлений (Мик., Повісті.., 1956, 88); Катерина копала окопи, насипала оборонні вали, жала пшеницю, її почорнілі від горя і воєнного вогню уста, колись такі милі, мов тая калина, були міцно стулені і покривлені гримасою болю (Чаб., Шляхами.., 1961, 72); // у знач. прикм. Крешуть каміння зашкарублі черевики студентів, орішками цокотять покривлені каблуки студенток (Вас., Незібр. тв., 1941, 44); Через зелені вишеньки та покривлені яблуньки на гробах визирали низькі дерев’яні хрестики різної величини й віку (Кобр., Вибр., 1954, 154); Причепуривсь [Радюк] перед дзеркалом, трохи не плюнув на свою покривлену карикатуру в дзеркалі, ще й поплямовану мухами (Н.-Лев., І, 1956, 584); Ісен-Джан уже бачив, як шептали прокляття покривлені губи людини-звіра (Ле, Міжгір’я, 1953, 285); Був чотирнадцятий, був чорний рік. Похмурий дощ похмуру зелілю сік. Покривлені оселі невеселі І серед них — забрьохані шинелі (Рильський, II, 1960, 57); * Образно. Два віки найтяжчими своїми днями відкладали навколо них [очей] свої борозенки, але з самих очей не виточили ні запального і розумного блиску,.. ні глибини, що радує людей і бентежить покривлені душі (Стельмах, II, 1962, 209).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 47.