ПОКРЕ́СЛЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до покре́слити 2, 3. На широкій панелі, покресленій крейдою, дівчатка ганяли по квадратиках черепок (Панч, Ерік.., 1950, 51); Видний довго й уважно роздивлявся товсті листи, покреслені лініями (Досв., Вибр., 1959, 296); Дзеркало показало йому людину з явним натяком на друге підборіддя, з чолом, покресленим дрібними зморшками (Шовк., Інженери, 1956, 11); Рукописи були неймовірно покреслені, з боків дрібним почерком написано численні вставки (Донч., VI, 1957, 637); // покре́слено, безос. присудк. сл. Цього разу лист заклеєно міцно. Ще й покреслено рисочками по заклеєному (Мушк., День.., 1967, 69).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 43.