ПОКРА́СИЧ, а, ч., діал. Коцюба, кочерга. Кухар мішав вогонь довгим покрасичем (Н.-Лев., II, 1956, 229).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 42.