ПОКРАСИВІ́ШАТИ, аю, аєш, док., розм. Стати гарнішим; покращати. Лице його втратило байдужість і раптом покрасивішало від привітної усмішки (Шовк., Інженери, 1948, 37).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 42.