ПОКОРИ́ТИ ¹ див. покоря́ти.

ПОКОРИ́ТИ², рю́, ри́ш, док., перех. Корити (у 1 знач.) кого-небудь якийсь час.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 38.