ПОКО́ПАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до покопа́ти. [Юнак (затурбовано):] Еге-ге! Земля покопана. Забрали зброю… Справа не зовсім добра (Вас., Незібр. тв., 1941, 146); Гей-гей, воли, воли мої, Воли круторогі! Покопані й поорані Чумацькі дороги (Щог., Поезії, 1958, 435); Руна зелено-сріблясті, Червоні — при самій землі, Гай у синичому свисті. Покопані картоплі (Рильський, II, 1960, 52).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 37.