ПОКОМИЗИ́ТИСЯ, ижу́ся, изи́шся, док., розм. Комизитися якийсь час. [2-й чоловік:] А де їх [грошей] у врага роздобути? Покомизишся трохи, посперечаєшся та знов до нього ж [Бичка] з поклоном! (Кроп., І, 1958, 478); Рядчики, що, наймаючи людей,.. любили покомизитись, показати свою зверхність.., на цей раз прийняли усіх заробітчан (Панч, Синів.., 1959, 17).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 36.