ПОКОЗАКУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., заст., розм. Козакувати якийсь час. — Що ж ви, на Січ тікаєте, чи так покозакувати? — Рибалчимо, — незадоволено одрізав Савка (Тулуб, Людолови, І, 1957, 230).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 34.