ПОКО́ВТУВАТИ, ую, уєш, недок., діал. Постукувати. Сидів на ослоні згорблений майстер, поковтував бардою (Черемш., Тв., 1960, 60).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 34.