ПОКЛО́ННИЦЯ, і, ж. Жін. до покло́нник. Я не абсолютна (далеко ні!) поклонниця Метерлінка і взагалі «модерни», але в трьох драмах сього автора я справді бачу нові елементи штуки, скомбіновані з великим таланом (Л. Укр., V, 1956, 308); В коридорах, після уроків, Старова завжди дожидалась юрба поклонниць (Ільч., Серце жде, 1939, 119).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 32.