ПОКЛЕ́ПАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до поклепа́ти 1. Сапи і коси поклепані Щойно на плечі зняла [мати] (Гірник, Стартують.., 1963, 19).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 29.