ПОКЛА́ЦУВАННЯ, я, с. Дія за знач. покла́цувати і звуки, утворювані цією дією. З характерним поклацуванням б’ють ворожі самоходи, замаскувавшись десь по вибалках за дамбою (Гончар, III, 1959, 359).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 29.