ПОКЛА́ДНИЙ, а, е, діал.

1. Запасливий; ретельний, дбайливий. Господарство в Балабухи велося погано; Балабуха не любив піклуватись ним, бо не був покладний чоловік (Н.-Лев., III, 1956, 123).

2. Відкладений про запас. — Знаєте що, отче Палладіє! От чорноризці мають покладні гроші й держать їх дурнісінько під спудом, у скринях (Н.-Лев., III, 1956, 380).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 28.