ПОКИ́ДАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до покида́ти 1-3. Він вискочив з машини, схопив покидані німецькі автомати — і знову на своє місце (Ю. Янов., І, 1954, 65); // поки́дано, безос. присудк. сл. Їхню одежу покидано за борт (Ю. Янов., II, 1958, 81).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 21.