ПОКА́ХКУВАТИ, ує, недок. Видавати час від часу короткі, уривчасті звуки «ках-ках» (про качку). Крякуха покахкує спокійно: — Ках! Ках! Ках! (Вишня, II, 1956, 217); Десь за річкою гув болотяний бугай, в осоках покахкувала час від часу дика качка (Тют., Вир, 1964, 39).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 17.