ПОКАНЮ́ЧИТИ, чу, чиш, док., перех. і неперех., зневажл. Канючити якийсь час. Ти думаєш, що як довше поканючиш, так і дам (Сл. Гр.).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 15.