ПОКАЗО́ВО. Присл. до показо́вий 2, 3; // З розрахунком на зовнішній ефект. Річинські двічі на рік їздили до Львова в оперу чи на концерти.. Робилося це показово, з пристойним марнотратством (Вільде, Сестри.., 1958, 53); // у знач. присудк. сл. Показово, що у безхребетних тварин, які не виробляють антитіла, можна, скажімо, пересаджувати голову з однієї тварини на іншу того ж виду (Наука.., 12, 1963, 13).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 10.