ПОЗШИ́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до позшива́ти. Нитки, котрими вони [аркуші] були позшивані, вже пообривались і теліпались (Н.-Лев., І, 1956, 375); По боках була ця бунда позшивана білим шпагатом (Март., Тв., 1954, 260); Зовсім безбороде обличчя було обпечене, посічене і також позшиване нашвидку, з слідами пересадженої шкіри (Перв., Дикий мед, 1963, 435); // у знач. прикм. Їх лиця пожовкли з нужди, їх руки немов обросли глиною і земним воском, їх одіж — то позшиване лахмання, що ледве-ледве держиться на тілі. (Фр., І, 1955, 79).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 829.