ПОЗЧІ́ПЛЮВАТИСЯ, юємося, юєтеся, док. Зчепитися одне з одним (про все або багато чого-небудь, усіх або багатьох). Дуби, клени, осики, берести та всякий чагарник густо поросли і позчіплювалися гіллям (Гр., II, 1963, 252); У великі вікна.. позчіплювались віти в рясному інеї, застують золотому промінню хоч зверху зазирнути на бурсацьке свято (Вас., І, 1959, 243).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 829.