ПОЗМИВА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех.

1. Змити бруд, плями і т. ін. скрізь або в багатьох місцях. Як з камінних вулиць позмивав дощ останні плями крові і як на тисячних боєвищах [бойовищах] зацвіли утретє скромні волошки, я підвів голову і глянув навколо (Ірчан, II, 1958, 7).

2. Вимити, перемити все або багато чого-небудь. Хати помазала [Ївга], столи, лавки позмивала (Кв.-Осн., II, 1956. 301); Позмивати дітям голови.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 820.