ПОЗЛО́ЧЕНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. мин. ч. до позлоти́ти.

2. у знач. прикм. Укритий тонким шаром позолоти; золочений. На столику у фарфоровому, позлоченому зільничку — жмут темних, мов на уголь [вугілля] перегорілих рож… (Вас., II, 1959, 60).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 820.