ПОЗИ́ЧНИК, а, ч., рідко. Те саме, що позича́льник. — А чи знайдуться ж такі купці, багаті, чесні й певні позичники? (Н.-Лев., III, 1956, 381).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 816.