ПОЗИВА́ННЯ, я, с. Дія за знач. позива́ти і позива́тися. Конотоп не мале село: без сварки і лайки і без позивання не обійдеться (Кв.-Осн., II, 1956, 183); Треба помститися за рану, за образу, за все.. Але на позивання треба грошей, багато грошей (Тулуб, Людолови, І, 1957, 38).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 812.