ПОЗЕРНИ́ТИСЯ, и́ться, док. Уродити з гарним, великим зерном. Обсипають акації цвіт. Помарніли вони, зажурились. Та акації вже позернились, Не умре, не загине їх рід (Черн., Поезії, 1959, 295); Над житами стояв туман. Якби година, зерно було б як жолудь. А тепер хто зна, як позерниться (Горд., II, 1959, 322).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 812.