ПОЗЕРНИ́ТИ, и́ть, док., перех., рідко. Дати гарне, велике зерно хлібові. Глянув плугатар на поле й зрадів: — Тільки б господь мені хліб позернив, То не голодні б сиділи зимою Ми з дітворою своєю малою (Гр., І, 1963, 33).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 812.