ПОЗЕ́Р, а, ч. Людина, яка любить позу, намагається справити враження своєю зовнішністю, поведінкою, словами і т. ін. Ніяковий, сутулий, в гімназичній Наївній формі, мрійник і позер.., — Такий я був у Корсуні, над Россю (Рильський, II, 1960, 125).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 812.