ПОЗДОРО́ВИТИ див. поздоровля́ти.

ПОЗДОРОВИ́ТИ, влю́, ви́ш; мн. поздоровля́ть; док., перех., діал.

1. Дати здоров’я. — Ой, нема такого вина на світі, щоби так поздоровило чоловіка, єк цеса [як оця] жентичка, — каже ватаг (Хотк., Довбуш, 1965, 102).

2. Привітати кого-небудь, передати вітання комусь. Сивого В. І поздорови від мене та нагадай про поличчя (Коцюб., III, 1956, 128).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 810.