Про УКРЛІТ.ORG

поздихати

ПОЗДИХА́ТИ, а́є, а́ємо, а́єте, док. Здохнути, загинути (про всіх або багатьох тварин). Воли та корови всі поздихають, Біле личко, чорні брови повік не злиняють (Чуб., V, 1874, 19); Воли поздихали, Вози поламались, З батіжками чумаченьки Додому вертались (Шевч., II, 1963, 141); // вульг. Померти (про всіх або багатьох людей). За три дні поздихали вони [вороги] всі троє: так переказували потім із села (Вишня, І, 1956, 254).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 809.

вгору