ПОЗВІ́ШУВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до позві́шувати. Довгі кінці од кожної штуки [матерії] зумисне були позвішувані до самого долу (Н.-Лев., II, 1956, 44).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 807.