ПОЗВО́ЗИТИ, о́жу, о́зиш, док., перех.

1. Звезти куди-небудь в одне місце все або багато чого-небудь, всіх або багатьох. Косарів звідкільсь понаводив [Паценко] і покосив, і все до зілиночки у двір до себе позвозив (Гр., Без хліба, 1958, 138); [Івасик:] Коней, татку, позганяли під одну повітку, все позвозили — сівалки і плуги… (Голов., Драми, 1958, 451).

2. Перемістити за допомогою транспорту згори вниз усіх або багатьох, усе або багато чого-небудь.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 807.