ПОЗВО́ЖЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до позво́зити; // позво́жено, безос. присудк сл. Позвожено хліба в стодоли, Вже молотьби пішла пора (Воскр., І всерйоз.., 1960, 40).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 807.