ПОЗАШТА́ТНИЙ, а, е.

1. Який не входить до штату; який складається з осіб, що не входять до штату. Окружний, міський, районний комітет має позаштатних інструкторів (Статут КПРС, 1971, 22); Позаштатні відділи, так само як і штатні, планують свою діяльність, виходячи з загального плану роботи партійного комітету (Ком., Укр., 11, 1962, 49).

Позашта́тне мі́сто (місте́чко), заст. — місто, містечко, які не мали адміністративного значення. Глиняна, напівзанесена пісками Каховка, нічим не примітне позаштатне містечко Таврійської губернії, перетворювалось на час ярмарку в місто з стотисячним населенням (Гончар, Таврія, 1952, 32).

2. Не передбачений штатним розписом. Позаштатна посада.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 802.