ПОЗАШИ́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до позашива́ти. Старе позашиване решето на колінах ловило ті зернятка (Ле, Міжгір’я, 1953, 94); Горами лежать уже біля дверей наглухо позашивані лантухи (Гончар, Таврія, 1952, 155); Нам попалися звичайні «телячі» вагони, подовбані за війну кулями та осколками і вже старанно позашивані десь на наших вагоноремонтних заводах (Гончар, III, 1959, 341); // позаши́вано, безос. присудк. сл. Повів мене [начальник] до дзеркала; дивлюсь: козакин мій защепнутий на всі гаплики,.. де розірвалось, позашивано (Стор., І, 1957, 120).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 802.