ПОЗАСВІДО́МО. Присл. до позасвідо́мий. І ще й не збагнувши всього до кінця, ми вже відчули і повірили, що той малюнок, в якому вгадувалась сила справжнього мистецтва, вирвався у нього [Дмитра] безпосередньо, справді позасвідомо, так, як от іноді виривається пісня з переповнених почуттями грудей (Коз., Гарячі руки, 1960, 28).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 796.