ПОЗАПЛА́КУВАНИЙ, а, е. Заплаканий (про всіх або багатьох, про очі, обличчя). Так боляче дивиться було: ..дітки.. позаплакувані (Тесл., З книги життя, 1949, 152); Чорні кудрі позачісувані, Чорні очі позаплакувані (Чуб., V, 1874, 995); * Образно. Сумують стіни, сумують вікна позаплакувані, сумує, неначе думу думає, піч… (Н.-Лев., І, 1956, 94).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 794.