ПОЗАПА́ЛЮВАТИ, юю, юєш, док., перех.

1. Запалити все або багато чого-небудь, у багатьох місцях. Панько позастромлював у попровірчувані дірки патрони. — Ну, хлопці, — гайда в цебер! Я зараз позапалюю гноти (Гр., І, 1963, 369).

2. Почати палити цигарки, люльки і т. ін. (про всіх або багатьох). Молоді паничі позапалювали цигарки (Н.-Лев., II, 1956, 56).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 793.