ПОЗАМИ́КАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до позамика́ти. По вулицях — мертва порожнеча: ятки і крамниці позамикані, вікна і двері позабивані дошками (Вас., Опов., 1947, 45); Та не по лісі горе ходить — Людей мордує лихоліття: Скрізь позамикані заводи, Усюди повне безробіття… (Тарн., З дал. дороги, 1961, 310); Знали тільки [люди], що в його все було на запорі — позапиране, позамикане… (Мирний, І, 1949, 238).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 791.