ПОЗАМА́ЗУВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до позама́зувати. Молодиці вештались, приймаючи з столу позамазувані тарілки та ставлячи на стіл чисті (Н.-Лев., IV, 1956, 104); // позама́зувано, безос. присудк. сл. Піч була з зелених водолазьких кахлів, та на спаях червоною глиною позамазувано (Кв.-Осн., II, 1956, 320).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 791.