ПОЗАКРУ́ЧУВАНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. мин. ч. до позакру́чувати. Біля дверей два здоровенні вузлища лежать, в рядна позакручувані (Тют., Вир, 1964, 168); Ястшембський, .. з русявими завитими кучерями, з вусами, позакручуваними в кільця, не оступався од панни Броніслави ні на ступінь (Н.-Лев., II, 1956, 77).

2. у знач. прикм. Який має вигляд спіралі. Дівчинка.. тягла за собою на віз кілька.. довгих лозин [винограду] з делікатним лапатим листом та позакручуваними тоненькими вусиками (Коцюб., І, 1955, 192); Невістці Маріоли буде вже добре понад сорок, але кучері в неї ще чорні та позакручувані (Вільде, Сестри.., 1958, 322).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 789.