ПОЗАКО́ПУВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до позако́пувати. Рівчаки давно вже були позакопувані, навіть і землю притоптали… (Коп., Подарунок, 1956, 10); На стовпи, раніш позакопувані, стягли [діти] і прибивали ринви (Головко, І, 1957, 196).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 788.