ПОЗАКИ́ДАНИЙ ¹, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до позакида́ти ¹. — Не їдь, милий, горою ні низом, Бо позакидана Доріженька хмизом! (Укр.. лір. пісні, 1958, 346).

ПОЗАКИ́ДАНИЙ², а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до позакида́ти².

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 787.