ПОЗАЙМА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех.

1. Узяти, обрати для користування, закріпити за собою або за ким-небудь усе або багато чогось. Пани найкращі місця під себе позаймали, все найдорожче собі наздирали, а бідноту виперли аж на край міста (Мирний, III, 1954, 105); Анна.. подає знак слугам, щоб частували гостей, що вже позаймали свої місця (Л. Укр., III, 1952, 403).

2. Заповнити собою все або багато чого-небудь (площу, ділянку, простір, місце і т. ін.). Річко ж моя бистрая, Позаймала всі луги (Чуб., V, 1874, 321); З того часу зо стін (кажуть люди старі) Було знято «докірливі пики» ; Зайві рамки кругом позаймали царі, Та поважні московські владики (Граб., І, 1959, 174).

3. Зайняти всіх або багатьох корів, гусей і т. ін. Усі воли позаймали, кривого лишили (Сл. Гр.).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 787.