ПОЗАВІ́ШУВАТИ 1, ую, уєш, док., перех. Закрити все або багато чого-небудь, завісивши чимсь. Вона.. позавішувала хустками вікна та причинила двері (Коцюб., І, 1955, 66); Мати замкнула на ніч двері, позавішувала вікна (Юхвід, Оля, 1959, 83).
ПОЗАВІ́ШУВАТИ2, ую, уєш, док., перех. Завішати все або багато чого-небудь, у багатьох місцях. Позавішувати стіни рушниками.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 782.