ПОЗАВИ́ДІТИ, джу, диш, док., діал. Позаздрити. — Старожитні козаки.. військовій черні позавиділи, не схотіли ділитись рівно (П. Куліш, Вибр., 1969, 117); Знайшовся добрий чоловік, що позавидів і нашим достаткам! (Фр., І, 1955, 370).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 782.